авто

СПАДКУВАННЯ

Спадкування - це перехід майнових і окремих особистих немайнових прав та обов'язків спадкодавця до його спадкоємців. Сукупність цих прав та обов'язків і є спадщиною. Якщо особі було завдано каліцтво або інше ушкодження здоров'я і вона після цього через деякий час померла, право на надання відшкодування шкоди припиняється, оскільки нікому іншому згідно із законом воно належати не може. У той же час, якщо за життя потерпілого шкода, викликана ушкодженням його здоров'я, не була від¬шкодована, право вимоги виплати невиплачених спадкодавцю сум входить до складу спадщини.

 

Не входить до складу спадщини також право на аліменти, пенсію, допомогу та інші соціальні виплати, а також права та обов'язки спадкодавця як боржника та кредитора, якщо вони нерозривно пов'язані з його особою і відповідно до статті 608 Цивільного кодексу України припиняються у зв'язку з його смертю.

Спадкодавцем може бути лише фізична особа (громадянин України, іноземний громадянин або особа без громадянства). Перехід прав та обов'язків юридичної особи у разі припинення її діяльності регулюється іншими нормами законодавства, відмінними від норм спадкового права.

Спадкоємцями можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, а також держава та інші суб'єкти публічного права. Фізичні особи можуть спадкувати як за законом, так і за заповітом. Юридичні особи, держава, інші суб'єкти публічного права можуть спадкувати тільки за наявності прямої вказівки про це у заповіті.

Чинне цивільне законодавство передбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Якщо фізична особа склала заповіт, таким чином розпорядившись своєю власністю на випадок смерті, і не скасувала його, то у разі її смерті спадкування здійснюється за заповітом, який є останньою волею спадкодавця.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.

Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом. Посвідчені заповіти підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
При спадкуванні за законом порядок і умови переходу прав і обов'язків спадкодавця визначені у Цивільному кодексі України: майно спадкодавця поділяється у рівних частках між особами, перерахованими у законі і закликаними до спадкування, у відповідності із установленою черговістю. У випадках, коли підставою до спадкування є заповіт, призначення спадкоємців, розподіл прав і обов'язків між спадкоємцями, залежать виключно від волі заповідача згідно з діючим в українському спадковому праві принципом свободи заповіту.

Право на спадкування виникає в день відкриття спадщини, тобто в день смерті особи або в день, з якого вона оголошується померлою. Змістом права на спадкування є певні можливості, якими може скористатися особа, у якої виникло це право. Серед них - право прийняти спадщину, відмовитися від неї взагалі чи на користь іншої особи, не вчиняти ніяких юридично значимих дій щодо прийняття чи відмови від спадщини.

Слід зазначити, що цивільне законо¬давство встановлює п'ять черг спадко¬ємців за законом. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі і народжені після його смерті, батьки померлого, той з подружжя, який його пережив. До другої черги спадкоємців за законом законодавець відносить рідних братів та сестер спадкодавця, його бабу та діда як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. Особи, які проживали із спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до відкриття спадщини, віднесені до спадкоємців, які мають право на спадкування у четверту чергу. У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї, а також інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно. Онуки (правнуки), прабаба, прадід, племінники, двоюрідні брати і сестри спадкодавця, таким чином, включаються до складу п'ятої черги спадкоємців за законом. При цьому закон передбачає можливість спадкуван¬ня за правом представлення, тобто спадкування дітьми того спадкоємця, який на момент відкриття спадщини помер. Вони спадкують ту частку, яка б йому належала, якби він був живий.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у випадку відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення таких спадкоємців від спадкування, неприйняття усіма спадкоємцями попередньої черги спадщини або відмови від її прийняття шляхом подачі відповідної заяви про відмову нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Однак, законодавець надає можливість зміни черговості одержання права на спадкування шляхом укладення та нотаріального посвідчення договору між заінтересованими спадкоємцями. Такий договір має бути укладений після відкриття спадщини і не повинен порушувати прав спадкоємця, який не бере в ньому участі, та спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку спадщини. До таких спадкоємців належать: малолітні, неповнолітні або повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні батьки спадкодавця, непрацездатний чоловік (дружина), що пережив померлого.

Реалізація права на спадкування спадкоємцем, закликаним до спадкування, здійснюється шляхом прийняття ним спадщини з подачею до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття в шестимісячний строк, який починається з часу відкриття спадщини. Вчинення таких дій не вимагається, якщо спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і протягом шестимісячного терміну, встановленого для прийняття спадщини, не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо ними не подана заява про відмову від прийняття спадщини, яка до того ж не була відкликана ними протягом строку, встановленого для її прийняття.

Прийняття спадщини повинно бути безумовним і беззастережним. Спадкоємець не може прийняти лише частину спадщини і відмовитись від іншої або висунути інші умови, на яких він приймає спадщину.

Як зазначалось вище, спадкоємець за законом чи за заповітом має право не тільки прийняти спадщину чи не прийняти її, але має також і право на відмову від прийняття спадщини. При цьому така відмова може бути як на користь іншого спадкоємця, так і безадресною. Але в обох випадках відмова від прийняття спадщини має бути безумовною й беззастережною, поданою за місцем відкриття спадщини в строки, встановлені для прийняття спадщини. Протягом цих строків за спадкоємцем, який подав заяву про відмову від спадщини, зберігається право на відкликання такої відмови.

Слід мати на увазі, що відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини можлива лише на користь іншого спадкоємця за заповітом. При безадресній відмові такого спадкоємця частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними у рівних частинах.
Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь одного або кількох спадкоємців за законом незалежно від черги. У разі безадресної відмови від прийняття спадщини одним із спадкоємців за законом із черги, яка закликана до спадкування, частка у спадщині, яку він мав прийняти, переходить до інших спадкоємців тієї ж черги порівну.

Законодавець визначає, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцям із часу її відкриття. Юридичним оформленням права на спадщину є видача нотаріусом за місцем відкриття спадщини спадкоємцям, які прийняли спадщину, свідоцтва про права на спадщину.

При видачі такого свідоцтва нотаріус зобов'язаний встановити факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за заповітом або за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається це свідоцтво, та перевірити факт належності такого майна спадкодавцю, наявність претензій кредиторів. На підтвердження цих обставин спадкоємцями повинні бути подані нотаріусу відповідні документи.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному спадкоємцю окремо з визначенням його частки в спадковому майні. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена. Отримання такого свідоцтва є правом спадкоємця, яке він може реалізувати у будь-який час по закінченні строку, встановленого для прийняття спадщин.



Приватному нотаріусу

Київського міського

нотаріального округу

__________________________________
(Прізвище, ім'я, по батькові)
___________________________________________
(ПІБ заявника, адреса місця проживання, телефон)


ЗАЯВА


_____________________________________ 20___ року померла моя мати - ___________________________________ , ___________ року народження, ідентифікаційний податковий номер _______________________ , що постійно проживала в місті Києві, вулиця ____________________ , буд. ____ кв.______ .

Після її смерті відкрилася спадщина. Спадкове майно, яке складається з __________________________________________

_____________________________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________________________________, я приймаю.

Зміст статей 1269,1273,1274 Цивільного кодексу України мені нотаріусом роз'яснено.

Місто Київ.

Дата " ___ " _________ ____                                                           Підпис _______ (ПІБ) ________________



Приватному нотаріусу

Київського міського

нотаріального округу
__________________________________
(Прізвище, ім'я, по батькові)
___________________________________________
(ПІБ заявника, адреса місця проживання, телефон)


ЗАЯВА


_______________ 20 ___ року померла моя мати - ___________________________________ , ____________ року народження, ідентифікаційний податковий номер ____________________________________ ,  що постійно проживала в місті Києві, вулиця _________________________________ , буд.______ , кв.________ .

Після її смерті відкрилася спадщина. Спадкове майно складається з  ________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________________________________ .

Повідомляю нотаріуса, що цю спадщину я не прийняв, на неї не претендую, звертатися до суду з метою визначення мені додаткового строку для прийняття спадщини не буду не заперечую, щоб свідоцтво про право на спадщину було видане іншим спадкоємця/у

Зміст ст. 1272 Цивільного кодексу України мені нотаріусом роз'яснено.

Місто Київ.


Дата " ___ " _________ ____                                                           Підпис _______ (ПІБ) ________________

 

 


До ___________________________________
(найменування суду, поштовий індекс, адреса)

Позивач: _______________________________,
__________________________________________ .
(поштовий індекс, адреса, засоби зв'язку)
Відповідач(і) _______________________________,
__________________________________________ .
(поштовий індекс, адреса, засоби зв'язку)



ПОЗОВНА ЗАЯВА

про визначення додаткового строку для прийняття спадщини


" ___ " __________ 20 _____ р. помер(ла)_____________________________________________________ , який(а) постійно проживав(ла) за адресою: ________________________________________________________________.

Упродовж строку, який наданий законом для прийняття спадщини, я знаходився на стаціонарному лікуванні (був у відрядженні тощо, вказати причину). З цієї причини мною не подано заяву до державної нотаріальної контори про прийняття спадщини.
Після смерті спадкодавця спадкоємцями за законом є я і _______________________________________________________, що вже прийняли спадщину.

Відповідно до ч. З ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Мною пропущено строк для прийняття спадщини з поважних причин, що стверджується документами ___________________________________________.
Також ці обставини можуть підтвердити свідки _____________________________________________ (ПІБ).

На підставі ст. ст. 3,122 ЦПК України, відповідно до ст. 1272 ЦК України

ПРОШУ суд:
- відкрити провадження у цивільній справі;
- допитати свідків: __________________________________(ПІБ, адреса);
- визнати причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними;
- визначити ________________________________ (ПІБ) додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини за законом, що відкрилася " ___ " _______ 20 ____ року після смерті _________________________________ (ПІБ).


Додатки:
1. Копія свідоцтва про смерть спадкодавця.
2. Копії документів, що стверджують поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини.
3. Копія відмови нотаріуса.
4. Копії позовної заяви відповідачам.
5. Квитанція про сплату судового збору.

 

Дата " ___ " _________ ____                                                           Підпис _______ (ПІБ) ________________